Коли любов пішла й не озирнеться,
І знаєш, що не буде слів і сліз,
Ще світла пам'ять жевріє у серці,
Ще у очах не згас надії блиск.
Хто має щастя втраченого досвід,
Той щастя днів минулих не зганьбить –
Ні поглядом, що кинув зло і просто,
Ні словом, що й не сказане болить.
Я більше не питатиму, чи любиш.
Я більше не казатиму "люблю"...
Не зблизяться у мить прощання губи.
Чи молишся – не знаю... Я – молюсь...