* * *
Там сіра горлиця кувала
І соловейко їй співав…
Вже рідне Сонечко вставало,
Світ – щастя, вкотре, упізнав.
Стелився хутір вздовж дороги,
Ставок прозорий спочивав,
А верби мили в ньому ноги,
Вдаль хрипло півень проспівав.
Десь коник ржав до кобилиці,
Сміялось небо золоте,
А жаба квакала з криниці –
Життя села цвіло, просте…