Життя прекрасне, що б там не казали!
Хай навіть з болем, з полином розлук!
Які б незгоди долю не гойдали,
Життя не меркне від душевних мук.
Нехай нам щастя часто тільки снилось,
Нехай в душі звучав частіше блюз,
Життя від цього гіршим не робилось,
Не стримувало свій чуттєвий пульс.
Доводилось в житті, звичайно, часто
Надовго забувати про мажор,
Коли в душі, здавалось, гасло сяйво,
Охоплював підвищений мінор.
Та потім знову оживала мрія,
Святковим виглядав звичайний день,
Піднесена з'являлась ейфорія,
І забувались всі думки про смерть.
Ніколи спрага до життя не гасне,
Хоча для відчаю немало є причин.
Життя насправді мудре і прекрасне,
Не замінити радість цю нічим.