Здається, в мене зламались крила
І перервався політ душі.
А, може, душу тривога вбила
І перекрила усі путі?
Замовкли раптом душевні струни,
Пісень не чути, одна журба,
Не покидають бентежні думи,
Немов завмерли сумні вуста.
Десь розлетілись слова і рими,
Про що писати, коли болить?
Усі рядочки стають черствими,
Та й Муза також чомусь мовчить.
Чи перестануть боліти рани,
Чи заживить їх фатальний час?
Ні! Не чекаю я з неба манни,
Можливо, просто мій вогник згас…