Цвіте земля… На лузі біля річки
Тече безмовний лагідний струмок,
Схилились над водою дві вербички
В полоні вічних смутків і думок.
Так тихо… Солов'їв не чути зранку,
Притихли, задивившись на красу,
А, може, причаїлись у серпанку,
Чекаючи на вранішню ясу?
Не шелестять дерева, тихо в лісі,
І візерунок листя, ніби дим,
Ледь-ледь гойдається у сонній висі
І спокушає запахом п'янким.
Дивлюсь і думаю, куди мене так вабить,
Куди несуть мене думки без крил?
Чому душа весь час журливо марить,
Вдивляючись у сірий небосхил?
Прошурхотіло таємниче листя,
Можливо, попередило про щось?
А, може, просто в тиші хтось молився,
Чи то душі збентеженій здалось?...