Не вистачає радості
В моїх віршах так мало стало радості,
Війною всі просочені, на жаль.
Не вистачає ніжності й принадності,
Все більше горе, сльози та печаль.
Просочена й душа моя тривогами,
Здається, ниють рани і рубці.
Спотворене все тіло перелогами*,
Усі чуття зробились, як чужі.
Я кожен день в думках долаю відстані,
Я там, де від ракет нема життя.
Від цього нерви всі давно розхитані,
Весь час якісь сумні передчуття.
В моєму словнику все більше тяжкості,
Слова не знають спокою ні дня.
О, як би я хотіла зараз легкості!
Та тільки знов тремчу, як пташеня…