Краси безмежність! Ніжність! Невагомість!
Це диво називається "Весна".
Наповнює повітря загадковість,
Торкається чарівністю єства.
Я розчиняюсь в пахощах і звуках,
Вбираю в себе квітів аромат.
Здається, що душа у райських кущах*
Вслухається у голос янголят.
Я затихаю, відчуваю трепіт,
Немає слів, щоб передати стан,
На хвилях млості я долаю Всесвіт
І заживляю біль пекучих ран.
Несе мене небесний білий парус,
Легкий і романтичний, як весна.
Я радісно здіймаюсь і гойдаюсь,
Немов пливу у чародійських снах.
*Куща – слово ку;ща запозичене з церковно-слов'янського і має значення «шатро».
Можна казати райські кУщі, але не кущІ.