Наснилось, що годинник зупинився.
Наснилося, що зупинився час.
Я – невідомим – сам собі наснився
І пізнавав себе за разом раз.
У дзеркалах, у склі вітрин великих
Я бачив незнайомого себе,
І тих облич моїх було без ліку,
Таємним і близьким було любе.
Годинника ві сні було не чути.
Обличчя скрізь – моє і не моє...
Я – поза часом... Як то може бути?
І що тоді – життя? І хто я є?...