Закінчується квітень! Боже мій!
Не справдилися знову сподівання.
Продовжує орда бомбардування,
І душі забирає лютий змій…
Хоч квітень душу часто зігрівав,
Та тільки свіжі пагорби з хрестами
Пригнічували тужними квітками,
І крила крик печальний підрізав.
Я вірила, що змінить все весна,
Бо смерть з життям – поняття несумісні,
До воєн схильні демони зловісні,
Вони несуть руїни, біль і жах.
А травень на порозі, як з роси,
І знову в серці муки сподівання…
Невже і він безплідні обіцяння
Залишить, скільки Бога не проси?..