В ароматах кави і весни
Є феноменальна гармонійність,
Пахощі квітучої верби
І душі палкої мелодійність.
Все сплелось у запахах п'янких:
Ночі чарівливі й тихі ранки,
Ніжні трелі в парках гомінких,
І зізнання щирі, й обіцянки.
Кави наливаю й додаю
Кілька крапель затишної тиші.
Як нектар, напій духмяний п'ю,
Мрії колисаю найчистіші…
Смуток причаївся і мовчить,
Ніжно обіймає і голубить.
День сьогодні хмарний і дощить,
Та негода кайфу не притупить.
Плечі зігріває тепла шаль,
Пара спокушає візерунком…
Всі мої тривоги і печаль
В каві розчиняються, як цукор…