Колись настане день і я покину
Цей світ земний… І полетить душа
У синє небо. Там від дум спочину…
Чуттєва заспокоїться струна.
Залишиться в моїй пустій кімнаті
Мій стіл і ноутбук, мої вірші,
Моє вбрання у мовчазній вітальні,
І тиша сумуватиме в пітьмі.
Загляне у вікно смішний метелик,
Крізь штору промінь сонця зазирне,
Ковзне на недописаний щоденник,
Помітить на дивані теплий светр.
Дивитиметься небо безтурботно
На ліс і річку, на зелений луг.
І дощик поливатиме невтомно
Землі моєї радісну красу.
Шумітиме десь море синьооке
І кликатиме парус в далечінь,
І блискавка небесний звід росколе,
І лиш мене не буде на землі…