Я настрій часто свій псую,
Бо всі свята вже не люблю.
Сумую я у вихідні,
Завжди думками – на війні.
Буває раптом засміюсь,
І зразу ж біль злітає з вуст.
Здається, щось лихе роблю,
Від дорікань уся горю.
У будні маю заняття,
У вихідні – лиш каяття:
Розлука з домом – наче прес,
Постійно відчуваю стрес.
Спішу кудись у вихідні,
Шукаю в полі, в лісі втіх.
Я маю там на роздум час
І відчуваю справжній кайф!..