Под пнём перегнившим в болотном дерьмище
Кишат кишмя черви, друг дружку сосут:
В нём вылуплись, выросли, дохнут и пищей
Друг дружке, издохши, становятся тут.
И снится им, бедным, во мраке кромешном
Круг солнца в сиянии вешней зари,
А в солнца лучах, в жизни празднике вечном
Играют и золотом блещут они.
Те сны свои черви слагали в системы
С концепцией: лучше, чем есть, жизни нет;
Читали доклады, писали поэмы
Об жизни счастливой в болотном говне.
Но люди тот пнище снесли и отторгли,
И солнце реальное вышло на свет;
На солнце тут зыркнули черви и сдохли,
И кляли, сдыхая, убийственный свет.
1882
Ідеалісти
Під пнем перегнилим в болоті гнилому
Вертяться, клубляться дрібні черв’яки:
І вродились, виросли й гинуть у ньому,
А другі їх тілом живуть залюбки.
І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:
Десь сонце горить у всім чарі весни,
А в сонця промінні, у радості вічній
Гуляють і золотом сяють вони.
Ті сни свої черви складали в системи
З заключенням: так є найліпше, як є;
Читали промови, співали поеми
Про гарне, щасливе в болоті життє.
Втім люди той пень відвалили й поперли,
І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
На сонце те глипнули черви й померли
І, мручи, убійчеє світло кляли.
1882