Земля радіє пахощам весни,
А я щоночі бачу сни бентежні.
Сьогодні ж тиша снилась, і човни,
І небеса – прозорі і безмежні.
Цвіла весна і не було сирен,
Пташки в кущах щасливо щебетали,
Бджілки у квітниках збирали мед,
І промені у срібних росах грали.
Було так гарно, мирно, як в раю,
Блакить хмарки біленькі колисала…
Здалося, вже немає місця злу,
Душа від насолоди завмирала.
Поглянула у дзеркало ріки
І скрикнула: "О, Господи Ісусе!" –
Немов алмази, плавали зірки
І місяця обличчя срібновусе…
Напевно, розбудила солов'їв:
Затьохкали і сколихнули тишу.
Ще й вітер в лісі враз загомонів…
А я проснулась у хвилину дивну…