Претензій до життя не маю,
Хоч часто від думок страждаю.
На помилках частенько вчуся,
До знань, як паросток тягнуся.
Терпінню вчусь я у природи
Долати будь-які пригоди.
В безмежній синяві високій
Вчусь зберігати в серці спокій.
Радіти вчусь життю у квітів,
Вони рятують краще ліків.
У сонця вчусь не сумувати
І повсякчасно не зітхати.
У солов'їв учусь кохати,
Красу довкілля відчувати.
Вчусь у світанку оптимізму,
Дивлюсь на світ крізь щастя призму.
В піснях упевненого вітру
Вчусь не губити в краще віру.
І навіть в час війни жорстокий
Вчусь гнати відчаю наскоки.