Щодня невтішні йдуть новини
І серце крається від втрат.
Нема, мабуть, тієї днини,
Щоб стих нарешті гул гармат.
Здолати всю нечисту силу
Ідуть дівчата й юнаки.
Чорніє вся земля від диму,
Від горя сивіють батьки…
Дітей ховати – дуже гірко,
Не можна втриматись від сліз,
А ворог убиває грізно,
Повзе по Україні скрізь.
Ірпінь і Бучу не забути,
Пекельний Бахмут, Краматорськ…
Охтирку, Харків ці катюги
Хотіли взяти у ярмо!..
Нема числа орді негідній,
Вона, як хмара. Тільки ми
За щастя у країні вільній
Доконче вирвемось з пітьми.
Ми, українці, сильні змалку,
Незламні, віддані, міцні!
І ми поставим жирну крапку
У цій загарбницькій війні.