Вдихну повітря і закрию очі…
Прислухаюсь до звуків навкруги…
Забуду біль образ, безсонні ночі
І всі важкі життєві ланцюги.
Все пропущу, залишу тільки тишу,
Що схована за шумом метушні.
Мелодію, немов розквітлу вишню,
Вбиратиму під мрії запальні…
Відтану у хмаринках рівноваги,
Самовладання, затишку, надій
І буду вперто душу визволяти
З полону нелегких воєнних днів.
Я відпущу на волю всі тривоги,
Нехай собі летять в безмежний світ.
Можливо, там розчиняться незгоди,
Розвіється оця болюча млість.
Я спробую земне життя сприймати,
Любити пломенисто без причин,
Вдихати миті, наче запах м'яти,
Забувши неупинний часу плин…