На сонне місто дощ іде,
Немовби хоче змити лихо.
Сумне, бентежне і гірке –
Все поливає неба миро*.
Що буде потім на землі?
Ніхто не може розказати:
Чи будем жити без брехні,
Чи Бога будемо благати?
Ще відлік часу не пішов,
Реальність схильна до тривоги,
Іде війна і ллється кров,
Душа страждає від утоми.
Над містом стелеться туман,
І небо все у сивих хмарах…
В душі незатишно… Дурман
Повсюди сіє палу* запах…
*Миро – запашне масло, яке використовують у християнських церковних обрядах.
*Пал – стан нервового піднесення, напруження.