Сонце в небі голубому!
Все квітує навкруги!
Забуває серце втому,
Бо в душі дзвенять струмки.
Білим квітом вабить вишня,
Рожевіє яблунь цвіт,
Зеленіє свіже листя,
Прикрашає білий світ.
Про зиму нема вже згадки,
У гаю свистять пташки.
Ось, немовби білі чайки,
Вдалечінь пливуть хмарки.
Я б за ними полетіла,
Тільки вітер прошептав:
"Ти ж писати вірш хотіла,
Говорила: безліч справ!"
Хвилюватись стали квіти:
"Хто розкаже про красу?
Про дзвінкі пташині співи,
Про лелеку на даху?"
Синє небо потемніло,
Тихо дощ прошурхотів…
В мене серце заболіло
Від бентежних голосів.
Я сказала: "Буду поруч,
Буду славити весну,
Напишу вірші і прозу
Про усю красу земну.
Розкажу про ліс і поле,
Про квітучий рідний край,
Щоб усім жилося добре,
Щоб розвіялась печаль!"