Под небом чужбины, где вьюги,
Носясь, завывают одни,
Тебе, самой верной подруге,
Слагаю я песни мои.
Встаёшь предо мной, выплывая,
В той внутренне чистой красе,
Какой не обгадят, родная,
Твои надругатели все!
ДО УКРАЇНИ
(ПІД НЕБОМ ДАЛЬНЬОЇ ЧУЖИНИ...)
Під небом дальньої чужини,
Де хуги носяться одні,
До тебе, кращої дружини,
Складаю я мої пісні.
І випливаєш ти над мене
У тій збагніченій красі,
Що не зруйнують, серце-нене,
Твої пекельники усі!