Колись я мало знала про війну,
Хоча й читала, у кіно дивилась.
Від батька чула про страшну біду,
Та все ж душа від болю не сочилась.
Тепер війна – назавжди у душі
Уламком горя, суму і печалі.
Пронизані журбою всі путі
І навіть дні відродження весняні!
Не вирвати з душі осколки бомб,
Снарядів, мін, ракет, ворожих дронів…
Вони, як ніж, впираються у плоть,
Як сотні тисяч вогняних драконів.
Війна – це біль і сльози, страх і смерть!
Це холод безнадії і руїни!
Це серце, переповнене ущерь
Багнюкою розпуки і зневіри!..