***

Шматочки питань, твої, він почує.
Ти довго блукав, мене знов малюєш.
Тепер бачив все, та знову злякався.
Це тіло твоє, забув, щоб знов гратись.

Життя як пізнання, завжди в насолоду.
Невидимий хто, сновидіння, ментальні.
Ти відповідь чуєш, тому і безсмертний.
Паралельне життя, в собі знов почуєш.

Це все лише гра, експеримент в насолоду.
До болю в ногах, реальність будують. 
Тепер знаєш все, хтось, тобою керує.
Це тіло твоє, забуті, помилки відомі.

Бо я, лише тіло, а ми то думки...
Малюєш реальність, помилки свої.
Пороки відомі, бо знову забув.
Себе сам навчаю, забув що віщун.