О, як же швидко лине час,
Не можна біг призупинити.
І вириває Вічність шанс
Життєві ритми підкорити.
Біжить життя, минають дні,
Мов розчиняються в повітрі
Чи затухають в сірій млі,
Як від вітрів згасають свічі.
Ще вчора била, як фонтан,
Як цвіт вишневий, квітла юність,
А вже звучить акорд прощань,
Лунає згину* неминучість.
Не повторити знадну путь,
Життя навічно кане в Літу.
О, як вітри зустрічні дмуть!
Я чую в них зітхання снігу…
*Згин – те саме, що загибель.