А квітень набирається вже сили.
Зима забута. В розквіті весна.
Приваблюють красою луки, схили,
І сонце не шкодує вже тепла.
От тільки ще чорніють хмуро вирви
Що взимку утворилися від бомб,
Від ран війни зітхають тяжко ниви,
Пригадують бої, мов грізний сон.
Над річкою тихенько плачуть верби
І дивляться у дзеркало води.
Вже більше року світ – у лапах скверни,
Уся земля – у помислах про мир.
Звичайно, все не вічне, все скінчиться
І знову буде спокій на землі.
Весна зустріне всіх, як чарівниця,
І прийде час для романтичних мрій.
Тих, хто за мир пішов у вічне царство,
Згадаємо й поставимо свічки.
Ми будем говорити: "Як же гарно!
Як добре жити в світі без війни!"