Іде весна вперед своїм шляхом,
Коріння розгалужує нестримно,
Розписує гаї, немов альбом,
І огортає запахом невпинно.
Йдуть пахощі від квітів, від трави,
Від неба голубого і проміння.
Душа в полоні дивної краси
Радіє, як від божого прозріння.
У пахощах весни – уся земля,
Вишневий цвіт – немов рожеві сльози,
Від кожного куща і деревця
Чарівно ллються воскресіння ноти.
Ця музика лунає звідусіль
І щастям проникає прямо в серце,
Чарує, заворожує, як хміль,
Хвилює, наче сяюче джерельце…
Мелодія ласкає, тішить слух,
Бинтує давні рани обережно.
І лиш раптовий спогад про війну
Примушує здригнутися бентежно…