384. Навищо

Дмитрий Арутюнович Романов
Навіщо ж ви не пожаліли вил,
На горе розбудили мого брата?
Тепер він перетворить СВІТ на пил,
І, як завжди, не розрахує сил
Відсотків так на триста, щоб програти

Тоді лише, коли... не стане... НАС!
Скажіть, чи ви для того танцювали
На праху своїх предків? Прийде час –
І на коліна стане кожен з вас,
Коли вже буде ПІЗНО гарцювати.

Навіщо ж досі служите брехні?
Військова форма у жахах ввижалась;
Вкривався ними з голови до ніг,
А серце розривалося за тих,
До кого ваша невідома жалість.

Так хочеться про це не говорить,
Так хочеться змінить назавжди тему!
Ви у пекельних стоїте воріт;
Як одержимі, покохали гріх
Гордині, "слави", нації у венах!

Тож геть же ви з мого життя ідіть! –
Тікатиму скоріш від вас, "священних".
Образи вам моєї не спинить –
Я готував її заздалегідь –
Що в серце вп'ється, як гарячий щебінь...

квітень 2023