377. Мертва моя тиша

Дмитрий Арутюнович Романов
Мертва моя тиша

Мертва моя тиша, хтива, що зникає,
Засина, мов миша, там десь, у безодні.
Як червоні маки, квітне Божа кара,
А у небі – знаки, вогняні і водні –

Знаки, що скінчиться, піде в підсвідомість,
Вогняна криниця розміром у кратер.
Запанує свято у моєму домі;
Се захоче, брате, – жити – не вмирати!

Тут нема героїв – лиш гарматне м'ясо
Демонічні роги розкидали всюди.
Демонічний прапор в демонічній рясі;
Демонічні ґрати – демонічні люди,

Що жадають помсти понад все на світі.
Ти спини їх, Боже, я – складаю зброю,
І покину місто – вас навчить лиш вітер,
Вас навчить лиш вітер – карою земною!...

березень 2023