Все частіше мовчу…
Всі розмови – з душею.
Я все рідше дзвоню…
Світ – немов за межею.
У моєму житті
Назбиралось немало
Суперечних чуттів,
Хоч віддай на поталу.
Я по краю іду,
Від вітрів захищаюсь,
Лиш з думками в ладу
Бути завжди стараюсь.
І на долю не злюсь,
І не маю ілюзій,
До природи тулюсь,
Довіряюсь лиш Музі.
Я у мріях лечу,
Не боюся упасти.
Все частіше мовчу,
Хоч і бачу контрасти.
Не злетіти боюсь,
Повторяю уперто:
"Йду вперед, не здаюсь,
Здатись – значить умерти!"