Тут я не більше за безхатька,
Неначе й вдома, але ні.
І не втекти, стуливши вуха,
Від всюдисущої брехні
Тут убивають твого брата,
Сміятись змушуючи з них,
І насолоджуються духом
Содому, й кожен другий – псих.
Це моя ненька, хай не рідна,
Перетворилася на зло.
Під препаратом наркотичним,
Ти світлий розбиваєш лоб
Об дзеркало криваво-мідне,
Як навіжена, як дитя,
І рвеш щосили по дотичній
Ти власну шкіру на шмаття.
Зіг хайль у серці, чип у шкірі,
Відсутність сил до каяття,
Що витрачається на помсту,
Коли потрібно на життя.
Це Одкровення буро-сіре,
І гучномовець серця сів,
Тепер всі люди поступово
Перетворились на мерців.
Ще трохи – й себе стануть їсти...
Який же в нас "щасливий" час!
Фурункул став хрещеним батьком –
Прорветься – і затопить нас.
В заручниках тримає місто,
Країна, Всесвіт, почуття.
На цьому світі я – безхатько –
На тому лиш знайду життя!
березень 2023