довго не бачив тебе і вже тужливо
збирати брудний сніг на траві
у гаю є лиця і вони твої
і вони схожі на завтрашній вітер
що вириває з коренем віру
в те
що знову буде вересень
і ти повернешся
знову сядеш поряд зі мною на траві
у лісу є сенс тільки якщо боляче
дивитись на порожнє сонце
світить туди де ми були разом
тисячу років тому чи
за мільйон років до того, як побачив тебе
і назавжди запам'ятав твій погляд
і твоє дихання стало пунктиром
змістом
виходом у те
що одні уві сні називають смертю
в те, що інші на тонкому льоду
назвуть коханням