Год они любились — навек разлучились;
Сгинуло всё махом, чем сердечки бились.
Взяли ди́вчиночку в хату к богатею;
Помер казачонок смертью не своею.
В голове у милой пуховы́ подушки,
Казачонок — в луже крови на опушке.
И меды, и пива — всё для чаровницы;
Казаку-бедняге — нету ж и водицы.
Над дивчи́ночкою вся семьица плачет,
А над казачонком чёрный ворон крячет.
Не встают обое — навсегда уснули,
И лекарства сердце к жизни не вернули.
Хороня́т дивчи́ну, попы работа́ют,
А над казачонком — волки завывают.
Ди́вчине могилку цветами убрали,
А казачьи кости ветры разметали.
Закохані
Рік вони любились — навік розлучились;
Згинуло все разом, чим серденька бились.
Узяли дівчину до нової хати;
Поліг козаченько серед гаю спати.
В головах у любки подушки пухові,
В козаченька — свита і калюжа крові.
І медів, і пива — всього чарівниці;
Козаку ж нетязі — так нема й водиці.
Коло дівчиноньки вся родина плаче,
А над козаченьком чорний ворон кряче.
Не встають обоє — заснули навіки,
Змученому серцю не поможуть ліки.
Дзвонять по дівчині, вже й попи співають,
А над козаченьком вовки завивають.
Дівчині могилку квітами убрали,
А козацькі кості вітри розмахали.