Стоїть біля входу в метро літня жінка
похилого віку, немов з того світу
на плечі накинута вицвіла хустка,
щось тихо шепоче, з Нового Завіту.
Вона соромливо протягує руку,
протягує руку та вдячно киває,
за зімяту гривну, чи білу копійку,
і кожному щастя, , здоровя бажає.
Хтось гривну подав, а хтось кинув копійку
Хтось мимо пройшов, не побачив ту жінку,
а хтось перекинув життєву сторінку,,
не думав про старість, таку як у жінки
Колись вона мала, повагу та шану
і мала приємну роботу у школі,
та згодом лишилась вона свого сану,
забула про радість жіночої долі.
Життя пролетіло, ніщо вже не миле,
одна залишилась на білому світі,
у царство небесне вона б полетілан
не може в умовах таких більше жити.