Кругом неволя... гаснут очи, —
Не надоело быть в хандре?
Как будто толстый полог ночи
Повис над миром в ноябре.
Не будят нас ни казнь, ни тюрьмы,
На всё народ позорно — нем;
Слепого брата брат культурный
Впрягает, как скота, в ярем.
Святый завет господний, сущий,
Попрали вкорень, всё в крови...
Когда же мститель тот могущий
За правду встанет на земли?
Виклик
Кругом неволя... гаснуть очі,-
Чого не бачили вони?
Мов той густий серпанок ночі
Повис над миром восени.
Не рушить нас кайдан, ні страта,
На все ми соромно — німі;
Освітній брат сліпого брата
Гнітить і досі ще в ярмі.
Святий завіт, одвіку божий,
Занапастили, все в крові...
Коли ж постане месник можий
На ті злочинства світові?