Думки - то прірва, як глибока яма...
Слова давно померли на устах.
За кожним сином є нещасна мама,
За кожним вбитим є нетлінний прах.
Весну пахучу принесла лелека.
Зціпивши зуби я живу, як всі,
А ти синочку мій уже далеко,
З тобою я зосталась в тій весні.
Пекучий біль вимірюється в герцах
І навіть з неба вголос плаче Бог,
Коли до себе притискаю берці,
Коли убито нас з тобою вдвох.
Думки - то прірва.