Старший чоловік разом із сином
Зайняли місця свої в купе.
Син дорослий, він вже не дитина,
А говорить якось все не те.
Простягає до віконця руки:
Подивися, тату, бачиш сад?
Тату, дорогенький, чуєш звуки?
То дерева бігають назад.
Тату, подивись, два чоловічки,
Бачиш, діти бавляться, ось там.
За садком петляє бистра річка,
Біля річки в небо виріс храм.
Очі тата щиро посміхались -
Приховати радість не зумів.
По купе сусіди дивувались.
Розуміли - хлопець захворів.
А в його очах світилась радість.
Він усе навколо помічав.
Через ту його дивакуватість
Все ж сусід зненацька запитав:
Ви чому радієте за сина?
Поведінка може всіх злякать.
У наш час всесильна медицина,
Вам потрібно сина лікувать.
Відповів тоді йому мужчина:
Я його від лікарів везу,
Знаєте, мій син все розуміє.
І мужчина випустив сльозу.
Він сьогодні вдруге народився.
Ми багато пережили бід.
Зір, у сина мого, відновився,
Як же довго він не бачив світ.
********
Часом ситуації не знаємо,
Бо живемо, наче у пітьмі.
І на жаль самі не помічаємо,
Що ми всі давно уже сліпі .