Розділила два села
грейдерна дорога,
де в одному з них жила
наша недотрога.
Не одні на ній ламали
наші хлопці очі,
та на кращого чекали
і вдень, й серед ночі.
Там вони ніби комахи
кружляли за нею,
та губилися від страху
за брамою шкільною.
Лише я на це дивився
прадіда очима,
і в юрбі тій загубився
ніби за дверима.