Про "Чорне і біле",- у твоїй голові.
Бо мозок "Це орган",- правдиві усі...
Помилок багато,- бо "Ти застогнав"!
А "Правду думок",- говорив чи мовчав?
Навіщо ховаєш,- емоцію страх?
Отруту ковтаєш,- тютюн чи за мак?
Це тіло твоє,- твори, свої справи!
В думках вороги?- це питання, підстава!
Закляття в грошах,- всі знаки у Дії.
Тебе дере страх,- слова, сновидіння.
Ховаєш в кишенях,- чи десь у коморі?
Прилив запитань,- ці вірші, як розмова!
А хочеш?, не слухай!- тікай у кущі...
Прошивка подіє,- слова як ключі!
Лице ти ховаєш,- бо правда пече!
Не треба ховатись,- він, бачить усе.
І знак зодіаку,- також, лише збіг...
Космічне мав тіло,- тримаю на сміх.
Кричавши шалено,- потрібні всі в дії.
Бо ворог напав,- зупини, темні мрії!
Ми всі десь шалені,- та лиш у думках.
Слова показали,- що ти маєш страх.
Так збігів багато,- мабуть, ти осліп.
Себе не помітив,- дітям даруй сміх.
Бо ти маєш душу,- ще й тіло болить.
Не треба кричати,- болюча лиш мить.
Бо темний почує,- закляття твої...
Когось проклинавши,- себе отруїв.
Слідкуй за думками,- чи ріжуть слова?!
Майбутнє впізнаєш,- хвороби в думках.
Знімай темну маску,- вогонь палить все.
Життя змалював,- в майбутнє слівце...