Читаю лист із рідного села
якого написав мені татусь,
сказав, що вже до них прийшла зима,
спитав, чи скоро я додому повернусь
.
Він запитав, коли до них приїду
сказав, що вулицю в них снігом замело,
що до весни у них тепла не буде,
а йому хочеться, щоб літо вже прийшло.
Сказав, що на подвірї в них все є,
що в них є масло, хліб та сало,
що в них є молоко своє
лише павлінів біля хати не хватає.
Я знаю, що це вигадка батьків
та, що живуть вони на пенсію радгоспну,
що він багатим жити не зумів
що працював у спеку та зиму морозну.
Що ходить він у витертій сорочці,
шо в них лише три куриці старі,
що Шарик не привязаний у будці
чекає теж ранкової зорі.
Батьки завжди мене в селі чекають
та кожний раз виглядують в вікно,
а я, коли на свято приїжджаю
ми сидимо всі разом за столом.