Він сам захотів, — навчити себе...
Бо практика біль, — себе вбереже.
Насправді повірив, — і всім показав.
Невидимі тіні, — в капкан ти попав!
Почувши слова, — до болю знайомі.
Себе не злякай, — всі пороки відомі.
Він теж як і ти, — бо все смакував...
Та ти ще в болоті, — а хтось там літав!
Тепер він пірнає, — до тебе в жахи.
Бо ти лиш у пастці, — життя вбережи.
За чуба ухопить, — і знову на світ...
Кричи верещи, — ти породжуєш їх!