Одні розвалини від хати,
яка стояла край села,
де я кохання своє втратив
та ту, що в вічність відійшла.
Позаростало бурянами
помістя, де вона жила,
де зустрічались вечорами
навіть, коли була зима.
Весь час у споминах живу
допоки буду жити,
лише її не позову,
а сонце з неба світе.