...Чи випити кави, на вуличці міста старого,
Чи просто по ній прогулятись, а там, мимовіль,
До храму святого зайти помолитися богу
І в тиші йому помовчати про радість, про біль.
Пройтись по старенькому парку, до берегу Стиру.
І дихати - вільно! І - серцем, під щебет птахів,
Відчути, нарешті, це щастя жаданого миру,
Як ніби й не було кривавих війни місяців.
Коли повернуся до Луцька, до рідного міста,
То все так і буде: і кава в кав'ярні, і храм,
І парк мій, і Стир, і земля, кольорово - барвиста,
І небо, в якому не лячно літати птахам.