Коли обертаюсь - дивлюсь у минуле...
Нічого, з минулого, я не забула.
Здається, що й часу пройшло небагато.
Ось яблуні, вишні цвітуть біля хати.
Ось вулиця рідна, а далі - дорога.
По ній і пішла я колись від порогу,
Від хати батьківської - в даль незнайому,
А пам'ять вертає й вертає додому.
Але, вже дороги для мене немає
Туди, де на мене ніхто не чекає.
Що маю? - сльозу, за родинним корінням
І пам'ять, про весни, у серці осіннім.