Негода, наче дим їдкий
Учора йшов щедротний сніг,
Не віщував дощі й калюжі.
Сніжинки падали до ніг,
Мов рятувалися від стужі.
Хотілось бігти навмання
Туди, де маревом сріблистим
Мигтіло лісу убрання
У сяйві снігу урочистім.
Морозом дихала земля…
Сніжинки в танці граціознім
Раділи, що прийшла зима,
Кружляли, як в раю господнім.
На ранок дощ і мокрий сніг
Занапастили всю чарівність,
Немовби ворог підстеріг
І стер красу і гармонійність…
Негода, наче дим їдкий,
Задушні сіяла тумани.
Відчуло серце біль щемкий,
Немов від ниючої рани…