У рідному краю
Не сніг іде, а дощ,
Хоча в календарі давно зима.
Похмуро у гаю
Без ніжності порош,
І вітер душу смутком обійма.
Лягла на землю тінь
Жорстокої війни,
Накрила серце чорним ковпаком.
Сивіє далечінь,
Немовби восени,
Налякана підступним хижаком.
Зруйновані життя
Ненавистю катів,
І хвиля болю ллється по землі.
Хтось плаче, як дитя,
Марніє від страхів,
А хтось житло шукає в чужині…
Бентежно від думок,
Неспокій душу рве,
А сльози неба ллються по вікну…
Трагедії струмок
Пронизливо реве,
Мелодію розмотує сумну…