Н.Бидненко
Живемо так, як карта ляже:
Розкине Доля свій пасьянс.
– У тебе, люба, – тихо скаже –
Є на любов останній шанс.
Хай невеличкий, хай мізерний,
Що ледве жевріє в пітьмі.
Та є у нім надії зерна
І віра в краще у житті.
Але ж його вхопити треба,
Цей шанс… Та знов не повезло…
Стою самітня просто неба,
А карти вітром рознесло.
***
Живём мы так, как карта ляжет:
Судьба раскинет свой пасьянс.
-Любимая,- он тихо скажет-
Дам на любовь последний шанс.
Пусть не большой, пускай мизерный,
Что еле теплится во тьме.
Но есть и в нём надежды зёрна
И вера в лучшее в судьбе.
Словить его необходимо,
Есть шанс... Да вновь не повезло...
Стою одна под небом синим,
А карты ветром разнесло.