Місячні ночі, безрадісні дні
Знов вишивають полотна тривоги.
Нитки то білі, то чорні - сумні…
Віє від вишивки духом знемоги.
В пам'яті знову той ранок страшний,
Чорним пройшлися по білому нитки.
Чорні будинки, уламки стіни…
Холод в душі від нежданої звістки…
Чорні машини - на білім снігу,
Ворог бездушний у чорних бушлатах,
Крига, розтоптана танком в шугу*,
Кров почорніла на білих халатах.
Чорною ниткою б'є "Ураган",
Білий серпанок від горя чорніє.
Вибух від "Граду", немовби вулкан,
Чорною вирвою в серці темніє.
Чорного диму ядуча печать,
Зблідлих облич неприхована мука…
Чорне на білому - біль і печаль,
Горе і сльози і вічна розлука.
*Шуга - дрібний, крихкий лід.