Сніг іде, струмує тихоплинно,
Білим пухом падає в траву,
Сипле всюди ніжність безупинно,
Перлами розписує канву.
Сніг іде і тішить ясним сяйвом,
Падає під ноги і хрумтить,
В душу ллється чарівливим драйвом,
Радісно в повітрі мерехтить.
Сніг іде, вкриває сріблом клумби,
Водить фантастичний хоровод,
Всі дерева одягає в шуби,
Справно захищає від негод.
Сніг іде, та не заносить горе,
Що терзає душу день і ніч…
Вся земля притихла у покорі
У полоні явних протиріч…