Лобода
Память прошлого дуже ужасна
Чув я після за страшну беду
Голод був и совсім не напрасно
Ценют деди бурьян лободу.
Я побачів у старом журналі
Ще мені небуло шести літ
Діти пухлі на полі стояли
перемазані у черной землі
Ця картинка веселой казалось
Я помчався до матері з ней
Мам, дивись, тільке та не смеялась
Та жаліла тіх бедних дітей
А тоді дуже слизно казала
Це від голоду пухли вони
Їсти страшно людям не хватало
У тридцатих годів люті дни
Все игрец очорвонений витер
Не було не крупицці зерна
Люди все підбирали до крихти
Голод мертвими щєту не знав
Лобода пособила богато
Поке прийде зіма під крильце
Та запляше ще дущще по хатах
Біла тєтка з костлявим лицем
Лободу ту по разному їли
Хось варив жарів яксь на золі
Десь ищще набиралися сили
Терли мельще та делали хліб
Время пройде но прошлого голос
Не затихне у ридних серцях
Він показуе правдою голой
Тіх хто знае тій голод и страх
Я від старых людей скіке слышал чув не мало
Про лиху цю голодну с поры той беду
Тіх кому жить на долю припало
С тіх днів ценют бурьян лободу !
Ми кубанско-терскі козаки. Мої дідипережили раскозачіваніе та всі ужаси голодомору зробленні чорвоними сатанистами в 30 годи двадцятого століття.