***
Як талант - чекай в придачу,
Із пороків - твій найкращий,
Як скрипач- то горб на спину,
А мастак - гріхів корзину,
Як людина- знать талант,
Безталанний-неборак,
Що до мене - очі плачуть,
То не очі - водка плаче,
Так казала колись мати,
І чого ті очі плачуть?
Мабуть навскрізь мене бачуть,
Мабуть знають, що не знаю,
Свою долю я до краю.
Де впаду, а де я встану,
Де найду сердешну рану,
З ким дойду до домовини,
До останьоі години,
Воювати буду з миром,
Щоб лицятися з родиной,
На думки,що на папері,
Наложу замки і двері,
І піду в світ мандрувати,
Промінь розуму шукати,
Там знайду нудьгу, журбу,
Ще й кручину наживу,
З неба зірку не дістану,
Тільки плакати не стану,
Що до віршів - їх покину,
А без них тоді і згину.
Від чого ті очі плачуть?
А від того, що все бачуть..
Що даремно йти по шляху,
І шукать ума палати.
22.01.2023г. БП.
Каждый человек талантлив,
Но к таланту всегда в придачу был порок, Многие творческие люди имели свои пороки: алкоголь, наркотики, нсо. Думаю, что фамилии излишни,
Среди не творческих людей встречал гениев в своих профессиях, но имеющих такие же пороки. И здесь гении от медицины должны решить эту загадку природы. Видно не хотят...
З повагою М. В. Андрієць.
.