На вулицях пустельно… Дощ зимовий
Весь ранок музикує неквапливо:
То блюзовий мотив, то загадковий
Хвилює душу владно і щемливо.
Та все ж душа негоді чинить опір,
Малюючи в думках полотна дивні:
Там снігом вкритий весь безмежний простір,
Виблискують сніжинки, як перлини.
Крізь мерехтливий палахкий серпанок
Струмує промінь сонця лазуровий,
Святково виглядає двір, а ґанок
Скидається на замок мармуровий.
Немов дитя, зима красі радіє,
Іде щаслива у промінні слави…
Нудьга зникає, серце молодіє…
О, як полонить дивний світ уяви!..
І тільки про війну жагливий спогад
Усі думки в реальність повертає.
У серці оживає знов тривога,
І смуток душу щемко огортає…